Відкриття меморіального кабінету генерал-майора Черних Митрофана Юхимовича

5 листопада 2009
Сьогодні, 5 листопада 2009 року, в Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України відбулося урочисте відкриття меморіального кабінету генерал-майора Черних Митрофана Юхимовича. У робочому кабінеті, в якому донедавна працював Митрофан Юхимович, створено унікальну експозицію, присвячену життєвому шляху і службовій діяльності легендарного розвідника.

Вшанувати світлу пам’ять генерал-майора Черних Митрофана Юхимовича прийшли начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-лейтенант Гвоздь Віктор Іванович, перший заступник головного інспектора - головний військовий інспектор Головної інспекції Міністерства оборони України генерал-лейтенант Шаповал Юрій Євгенович, віце-президент благодійної організації "Фонд ветеранів військової розвідки" Ярухін Юрій Михайлович, а також рідні та близькі Митрофана Юхимовича, інші почесні гості.

Цей захід став виявом шани людині, яка все своє свідоме життя присвятила військовій розвідці та служінню Вітчизні.

  

Довідка: генерал-майор М. Черних народився 7 вересня 1921 року в селі Чулок Бутурлинського району Воронезької області. Після закінчення середньої школи навчався в технікумі радянської торгівлі. У червні 1941 року закінчив Орловське кулеметно-артилерійське прикордонне училище.

У серпні 1941 року лейтенант М. Черних очолив розвідувальну групу, яка три роки успішно виконувала розвідувально-диверсійні завдання в тилу ворога.

Навесні 1945 року Митрофана Юхимовича Черних призначено до міста Кенігсберга командиром навчального розвідувального батальйону 1-го Українського фронту. Там, у Кенігсберзі, у званні майора він і зустрів День Перемоги.

У липні 1945 року 24-річний майор Черних був направлений на навчання у розвідувальну школу, а на початку 1948 року, завдяки знанню іноземних мов і бойовому досвіду, – до новоствореної Військової академії Радянської Армії.

Після закінчення академії він був призначений начальником розвідки дивізії в місто Ленкорань Азербайджанської РСР Закавказького військового округу.

У 1952 р. 30-річний полковник М. Черних відбув у тривале спеціальне відрядження, після повернення з якого був нагороджений орденом Червоного Прапора за виконання спеціальних завдань.

У 1957 р. Митрофан Юхимович призначений начальником агентурного розвідувального центру Закавказького військового округу.

З 1958 по 1962 рр. – начальник 2-го відділу розвідувального управління округу.

З 1962 по 1966 рр. – заступник начальника розвідки Закавказького військового округу.

З 1966 по 1970 рр. – заступник начальника розвідки Групи радянських військ у Німеччині з агентурної роботи.

З 1970 по 1975 рр. – начальник розвідки Київського військового округу.

У грудні 1972 р. Постановою Ради Міністрів СРСР М. Ю. Черних присвоєне військове звання “генерал-майор”.

У 1975 році генерал-майор Черних Митрофан Юхимович призначений військовим, військово-повітряним і військово-морським аташе СРСР у Туреччині.

У 1981 році Митрофан Юхимович повертається на батьківщину та іде у відставку. Сорок років свого життя він віддав розвідці, однак і надалі країна потребувала його спеціальних знань і досвіду дипломатичної роботи. За рекомендацією Голови Ради Міністрів Української РСР Митрофан Юхимович очолив міжнародний відділ Ради профспілок України.

Чорнобильська трагедія не оминула стороною і його: вже 2 травня 1986 року М. Черних разом із німецькими фахівцями-ядерниками працював на об'єкті “укриття”.

Коли на початку 90-х минулого століття створювалася Академія Збройних Сил України, знову став у пригоді багатий досвід професійного розвідника. Протягом багатьох років він плідно працював доцентом кафедри розвідки. До останнього дня свого життя Митрофан Юхимович передавав свій величезний досвід молодому поколінню українських військових розвідників.

Батьківщина високо оцінила заслуги генерал-майора М. Черних, нагородивши його:
двома орденами Богдана Хмельницького;
двома орденами Червоного Прапора;
трьома орденами Вітчизняної війни;
двома орденами Червоної Зірки;
орденом "За службу Батьківщині у ЗС СРСР" ІІІ ступеня;
орденом "За заслуги" ІІІ ступеня;

медалями: "За бойові заслуги", "За оборону Москви", "За взяття Кенігсберга" і ще більше ніж тридцятьма медалями СРСР, України, нагородами НДР та Туреччини.