Орден Слави

Цей орден був заснований 8 листопада 1943 року, в один день із орденом "Перемога" — вищим з "полководницьких" орденів. Орден призначався для нагородження рядового та сержантського складу, тому в орденській системі його поставили молодшим. Але не дивлячись на таке скромне місце у орденській ієрархії і на коротку історію ордена — він видавався протягом усього півтора років — орден Слави швидко завоював величезну популярність серед воїнів Червоної Армії, а його кавалери — заслужену шану у народі.
          

Орден мав декілька особливостей, яких не мала жодна вітчизняна відзнака. По-перше, це єдина бойова відзнака, призначена для нагородження виключно солдатів та сержантів (у авіації також і молодших лейтенантів). По-друге, нагородження ним здійснювалося лише поступово, починаючи з молодшого — III ступеню. По-третє, орден Слави до 1974 року був єдиним орденом СРСР, що видавався лише за особисті заслуги і ніколи не видавався а ні військовим частинам, а ні підприємствам чи організаціям. По-четверте, статут ордена передбачав підвищення у званні кавалерів усіх трьох ступенів, що було виключенням для радянської нагородної системи. По-п'яте, кольори стрічок ордена повторюють забарвлення стрічки царського ордена Святого Георгія, що в сталінські часи було щонайменше несподіваним. По-шосте, колір і малюнок стрічки були однакові для всіх трьох ступенів, що було характерне лише для дореволюційної нагородної системи, але ніколи не використовувалося в нагородній системі СРСР.

Статут ордена Слави за своїм обсягом і детальним переліком заслуг поступається лише статуту ордена Вітчизняної війни. Але у порівнянні з останнім, до статуту ордена Слави введено доповнення у вигляді права присвоєння військових звань кавалерам всіх трьох ступенів ордена: рядовим, єфрейторам та сержантам — старшини; старшинам — молодшого лейтенанта; молодшим лейтенантам — лейтенанта.

У Статуті ордена зазначено: "Орденом Слави нагороджуються особи рядового та сержантського складу Червоної Армії, а в авіації і особи, що мають звання молодшого лейтенанта, які виявили у боях за Радянську Батьківщину славні подвиги хоробрості, мужності та звитяги". У статуті перераховані 32 бойових заслуги, за виконання яких можна було бути нагородженим орденом Слави.

Стиль Статуту дозволяє припустити, що він укладений при особистій участі Сталіна.