Орден Вітчизняної війни

Цей орден ніколи не був дуже рідким або дуже дорогим. Проте історія його появи та умови нагородження ним зробили його особливим.
          

По-перше, це найперша відзнака, що з'явилася у роки Великої Вітчизняної війни; по-друге, це перша радянська відзнака, що мала розділення на ступені; по-третє, протягом 35 років він залишався єдиним радянським орденом, що передавався сім'ї як пам'ять після смерті нагородженого (лише у 1977 році порядок поширили на всі ордени та медалі); по-четверте, серед орденів він мав найширший Статут, у якому вперше був наведений детальний перелік конкретних заслуг, за які могло відбутися нагородження орденом.

Згідно Статуту, цей орден видавали майже завжди за хоробрість на полі бою, що зближувало його з такими царськими нагородами, як орден Св. Георгія або Георгіївський хрест та робило його високо цінованою відзнакою.

Крім того, він був дуже популярний серед молодших офіцерів — тих "взводних" і "ротних", хто нарівні з солдатами виніс всі тяготи війни. Це пов'язано з тим, що нагородження такого командира орденом Червоного Прапора було рідкістю, а орденом Леніна або будь-якою "полководницькою" – подією надзвичайною, тому залишалися ордени Червоної Зірки і Вітчизняної війни. Комплект з першого ордена та обох ступенів другого серед командирів називався "Офіцерським набором", мати який вважалося великою шаною. Його наявність робила офіцера або, набагато рідше, сержанта ніби повним кавалером доступних йому відзнак. Ті нечисленні молодші офіцери, що дійшли до Перемоги крізь два — три роки війни, нерідко мали "офіцерський набір".

У Статуті перераховано багато заслуг, гідних нагородження орденом. Конкретно вказувалася кількість успішних вильотів, підбитих танків, збитих літаків; подавлених батарей противника, відновлених одиниць бойової техніки, необхідних для нагородження тим або іншим ступенем ордена.

Потрібно сказати, що навіть настільки детальний статут не охоплював усієї різноманітності подвигів, здійснених у роки Великої Вітчизняної війни, і цей орден нерідко вручався за ті заслуги, які в Статуті не наведені.