Жінки-розвідниці у Великій Вітчизняній війні

6 травня 2011
Безліч яскравих сторінок в історію боротьби нашого народу проти фашистських загарбників вписали розвідники. Історично так склалося, що розвідка є чоловічою справою. Але насправді у розвідці завжди було багато жінок та заслуг перед Батьківщиною у них не менше, ніж у чоловіків. Кожна з цих жінок – унікальна, адже у розвідку відбирали кращих з кращих 

Жінка і війна... Про це не можна говорити без хвилювання. В грізні роки воєнного лихоліття мати, любляча дружина, сестра чи кохана – нарівні з чоловіками рішуче і відважно ставали на захист Вітчизни. 

Жінка воювала… Вбивала ворога, який з неймовірною жорстокістю йшов нашою землею, палив і руйнував домівки, знищував усе живе на своєму шляху.

За підрахунками істориків, у роки Великої Вітчизняної війни понад  2 мільйони жінок з республік колишнього Радянського Союзу брали участь у війні, 800 тисяч з яких перебували безпосередньо на фронті.  

Одна з жінок, що дійшла до Берліна, на стіні рейхстагу написала:  “Я, Софія Кунцевич, прийшла в Берлін, щоб убити війну ”.  

Неможливо розповісти про всіх жінок, які воювали з фашизмом, але хочеться пригадати імена хоча б деяких наших співвітчизниць–розвідниць, які своєю мужністю і безкорисною любов’ю до Батьківщини, усіма силами, інколи ціною власного життя, наближали День Перемоги над коричневою чумою.


Герой Радянського Союзу Гнилицька Ніна Тимофіївна


Народилася 1 серпня 1916 року в селі Княгинівка Луганської області в сім’ї робітника. Працювала на шахті.

У Червоній Армії з 1941 року. У діючій армії з листопада 1941 року.

Розвідниця 465 окремої розвідувальної роти 383 стрілецької дивізії (18 армія, Південний фронт) червоноармієць Гнилицька Н. Т. в ніч на 5 листопада 1941 року провела групу розвідників у захоплене ворогом рідне село Княгинівка, вбила вартового, знищила гранатами в одному з будинків 10 гітлерівців. Після цього розвідники захопили цінні документи, зброю і взяли в полон "язика".

Потрапивши в оточення з групою розвідників, Ніна Гнилицька загинула 10 грудня 1941 року. Похована в місті Вахрушеве Краснолуцького району Луганської області у братській могилі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 березня 1943 року за зразкове виконання завдань командування і проявлені у боях з німецько-фашистськими загарбниками мужність і героїзм червоноармійцеві Гнилицькій Ніні Тимофіївні присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.

У місті Красний Луч встановлено пам’ятник відважній розвідниці. ЇЇ ім’ям названо вулиці у містах Донецьк і Красний Луч.

 

Фортус Марія Олександрівна


Народилася в 1900 році на Херсонщині. Під час революції 1917 року брала участь у підпільній роботі.  У 30-тих роках минулого сторіччя проживала в Іспанії разом із чоловіком — іспанцем, виконуючи при цьому завдання радянської розвідки. Після трагічної загибелі чоловіка деякий час перебувала на нелегальному становищі, під час громадянської війни в Іспанії була перекладачем радянських представників, поєднуючи це з виконанням розвідувальних доручень. Після повернення на Батьківщину закінчила Військову академію імені М. В. Фрунзе.

Під час Великої Вітчизняної війни була начальником штабу авіаполку під командуванням прославленої льотчиці Марини Раскової, потім перебувала в партизанському загоні Дмитра Медведєва, де протягом певного часу діяла спільно з радянським розвідником Миколою Кузнєцовим. У складі розвідувального відділу штабу 3-го Українського фронту готувала розвідувальні групи для засилання у тил противника. При цьому сама неодноразово десантувалася для виконання спеціальних завдань на територію Румунії й Угорщини.

Після закінчення війни продовжувала працювати в розвідці. Нагороджена двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, багатьма іншими нагородами СРСР та іноземних країн. Померла у 
1980 році.


Бобирєва Марія Максимівна


Народилася 1918 року в місті Кременчук. Закінчила Харківський інститут іноземних мов.

На свій перший урок у школу Марія, викладачка німецької мови, прийшла 17-річною студенткою технікуму. Потім був інститут, викладацька діяльність і війна, кожен день якої став для розвідниці складним іспитом.

Першим і найбільш небезпечним завданням, для Марії була робота секретарем у німецькому штабі у місті Вінниця. Зброєю молодої розвідниці були бездоганна німецька, вміння спілкуватися і жіноча чарівність. До її рук потрапляла таємна інформація, яка згодом передавалась партизанам і підпільникам. Перед відступом фашистів Марії вдалося добути і сховати важливі папери, що згодом врятували життя і добре ім’я багатьом вінничанам.

Нове завдання було закордонним. Щоб допомогти польському народові, Марія Бобирєва у складі розвідувально-диверсійна групи десантувалася поблизу міста Краків. Підривали поїзди, дороги, мости, брали в полон “язиків”. Проти радянських розвідників гітлерівці кинули потужні сили, які мали захопити їх живими. Командир групи підірвав себе гранатами. Марія Максимівна залишилась живою та намагалась перейти через кордон до Чехії.

6 листопада 1944 року під час перетину кордону Марію схопили. Погрози, допити, побої, одиночна камера. Смертний вирок. Проте доля усміхнулась розвідниці. Її визволили партизани. І Марія продовжила свою нежіночу справу.  

Після закінчення війни вона продовжила викладати іноземні мови та стала першою в Україні жінкою – доктором наук з романських мов. Кавалер 28 орденів і медалей колишнього СРСР. Почесна громадянка Чехії та Польщі.


Жукова Ася Федорівна


Народилася 21 грудня 1924 року на Дніпропетровщині.

З 1941 по 1943 рік мешкала на окупованій фашистами території. У Червоній Армії з жовтня 1943 року. До розвідувальної роботи залучена у 1944 році. Після навчання у школі радистів у місті Горький направлена у розпорядження начальника розвідувального відділу штабу 1-го Українського фронту.

В серпні 1944 року десантована в тил противника поблизу Кракова у якості радиста розвідувальної групи “Голос”, у складі якої успішно діяла до січня 1945 року. Працювала на нелегальному положенні. Завдяки її вмілим діям до штабу фронту було передано безліч розвідувальних даних про стан та чисельність противника, які надходили від розвідників та польських партизан. Після арешту другого радиста групи була направлена у партизанський загін і вже звідти підтримувала зв’язок із командуванням.

При виконанні розвідувальних завдань в глибокому тилу противника проявила мужність і відвагу, відмінне знання апаратури, наполегливість та витривалість.

Після війни закінчила медичний інститут, працювала лікарем у Ялтинський поліклініці.

Нагороджена орденом Червоної Зірки, багатьма іншими нагородами.