Але розвідка доповіла точно...
“Київський вісник” // 24.06.2008 р.
Скорботна дата початку Великої Вітчизняної війни і після майже семи десятків років не дає про себе забути, нагадуючи про те велике горе, яке принесли на нашу землю німецько-фашистські нелюди, щоб захопити її, велику частину народу винищити, іншу - перетворити на своїх рабів.
У тому “пожарищі” розв'язаної цими недолюдками війни від їх кривавих рук загинуло більше восьми мільйонів українців, а усього - двадцять сім мільйонів радянських людей - не лише воїнів, що захищали рідну Вітчизну, але і мирного беззахисного населення - дорослих і дітей.
Ледве фашисти ступили на нашу священну землю, як вона “запалала” під їх чобітьми - наш волелюбний народ не змирився і не здався на милість зухвалого ворога, а піднявся на захист Батьківщини, не даючи фашистам спокою ні вдень, ні вночі. Їх били скрізь і усюди – “ на землі, в небесах і на морі”: на ратних полях воїни зі зброєю в руках, на окупованій території їм наносили відчутний удар бійці в цивільному - партизани і підпільники. А в стані ворога і на його ж території діяли бійці “невидимого фронту” - сміливі, відважні, безстрашні військові розвідники, вклад яких в загальну перемогу нашого народу над фашистською Німеччиною насправді теж не оцінити. Адже недаремно говориться, що розвідка - це “очі і вуха” держави. І від того наскільки ефективно вона справляється з поставленими завданнями, залежить дуже багато чого, особливо в період війни.
Виконуючи особливо важливі спецзавдання, військові розвідники добувають іноді такі надсекретні дані про зловісні плани і задуми ворога, що їх зрив може значно змінити ситуацію на фронті. Бо розвідати - означає попередити, а попередити – значить озброїти! Служити в розвідці - не лише велика відповідальність, але і висока честь, яка надається не кожному, а лише самим гідним, сміливим, мужнім, самовідданим Вітчизні людям, і тільки добровільно.
Але про цих відважних героїв не прийнято ані розповідати, ані писати, поки вони знаходяться на “бойовому” посту, і навіть довгі роки після закінчення служби, або і усе життя. Їх заслуги часто порівняні з подвигами, а тому і при виході на заслужений відпочинок розвідники завжди оточені увагою і турботою з боку держави. Опікає цих героїв і існуюча з недавніх пір в Україні добродійна некомерційна організація - Фонд ветеранів військової розвідки. Його очолюють: президент Ю.Т.Левченко і перший віце-президент Ю.М.Ярухін. Почесним президентом є ветеран Великої Вітчизняної війни, розвідник, нині генерал-майор у відставці М. Є.Черних.
Вже стало традицією Фонду щорічно напередодні святкування дат Великої Перемоги і звільнення столиці України від німецько-фашистських загарбників організовувати в Центральному Будинку офіцерів Збройних сил вшанування ветеранів військової розвідки - учасників Великої Вітчизняної війни. Так було і в нинішньому році напередодні 63-ої річниці Великої Перемоги.
Гостинно, зі щирою привітністю зустрічали ветеранів керівники і співробітники Фонду під музику мелодій пісень військової пори. Почесних гостей запросили зайняти місця за святковим центральним столом обличчям до залу. Інші гості розмістилися за окремими столиками. І було любо-дорого дивитися на усіх цих - як на підбір - мужніх, ставних, красивих людей, про яких так і хотілося сказати, - справжні орли! Серед славних синів Вітчизни - розвідників Великої Вітчизняної війни були Герой України Є.С. Березняк, М. Ю.Черних, М. Є. Мантулін, В. Ф. Кузовенко, М. Л. Середняк, В.А. Польовик, В. Л. Єрмак.
Багатьом нашим співвітчизникам, особливо старшому і середньому поколінням, легендарний розвідник Є.С.Березняк запам'ятався як “майор Вихор” по назві однойменного кінофільму. Справжнє прізвище йому було повернуто лише через багато років після закінчення війни. А ім'я М.Ю. Черниха із зрозумілих причин відоме небагатьом. Самовіддана любов і відданість Батьківщині привели його на службу у військову розвідку, якій він віддав 60 років - свої кращі роки юності і зрілості. Бойовий шлях починав, обороняючи Брестську фортецю з перших годин початку війни. Там і був поранений. Митрофан Юхимович має звання “Почесний розвідник Радянського Союзу”. Багато років працював доцентом кафедри розвідки Національної Академії оборони України. Нещодавно створена в Москві Асоціація ветеранів військової розвідки з гордістю носить ім'я М.Ю.Черниха.
Ушанувати заслужених ветеранів військової розвідки і віддати їм данину безмежної пошани прибули начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України В.І.Гвоздь, заступник міністра оборони В. В. Іващенко, інші високопосадовці.
Відкриваючи урочистий захід, Ю.Т.Левченко привітав усіх зі святом, виражаючи особливо глибоку вдячність ветеранам Великої Вітчизняної війни. Побажав здоров'я, щастя, усілякого благополуччя, довгих років життя, а також, щоб ще довгі роки могли зустрічатися в тому ж складі за святковим столом. Чудові слова на адресу цих ветеранів висловили в тостах також В.І.Гвоздь, В. В. Іващенко та інші гості. І, як давно повелося, був піднятий келих за світлу пам'ять і самопожертву тих, хто віддав своє життя за Вітчизну, і за тих ветеранів, хто не дожив до нинішнього дня. Потім відбулося вручення нагород і подарунків.
Під схвальні оплески присутніх Юрій Тимофійович Левченко вручив ветеранам-розвідникам Великої Вітчизняної війни “Почесні Грамоти” Головного управління розвідки МО України, а М.Є.Мантуліну ще і витяг з Указу Президента України від 5 травня 2008 р. Про присвоєння звання генерал-майора. Від Фонду ветеранів військової розвідки в якості подарунка кожному був піднесений барвистий в індивідуальному виконанні буклет з текстом про структуру, завдання і діяльність цієї благодійної організації, з розміщеним у ньому фотографіями того ветерана, кому саме призначався цей екземпляр. Також усім подарували на пам'ять збільшені кольорові портрети з автографом прославленого розвідника Є.С.Березняка.
Вручені конверти з матеріальною допомогою у розмірі 300 грн.
Оточені такою щирою повагою і почестями, герої розвідки були зворушені до глибини душі. І треба було тільки бачити, яким щастям світилися їх очі і розквітали посмішками мужні обличчя.
На завершення святкової зустрічі кожному з її учасників було надано коротке слово-напуття своїм наступникам - нинішньому поколінню військових розвідників. Лейтмотивом їх виступів були слова про любов до Вітчизни і високе почуття патріотизму, про військовий обов’язок і неослабну увагу в справі військово-патріотичного виховання молодого покоління, які усі присутні вислухали з великою увагою. А потім на знак синівської вдячності за подвиги ветеранів Великої Вітчизняної війни син солдата, афганець, що служив у військах спецназу, а нині полковник у відставці Володимир Красюк прочитав свій палкий вірш-оду, слова, що йшли від самого серця:
Ветерани війни!
Як Вас мало зосталось
Я прошу всіх людей -
Наглядіться на них
Простягніть Вашу руку
Закохайтесь хоч трошки
Поклоніться могилам
Й шануйте живих!
Після закінчення святкового заходу першим залишив зал легендарний розвідник 94-річний Євген Степанович Березняк зі своїм супроводжуючим. І усі, як один, піднялися з місць, віддаючи данину глибокої пошани цій людині і проводжали героя довгими оплесками, поки за ним не закрилися двері.
Цей сердечний прийом і багато фотографій, зроблених з нього на пам'ять, довго радуватимуть заслужених ветеранів.
Сердечне спасибі співробітникам Фонду ветеранів військової розвідки і усім причетним до організації і проведення цього чудового свята за турботу і щиру повагу до ветеранів Великої Вітчизняної війни.
Ольга Козирева
ветеран війни і праці.
Джерело: "Київський вісник"
У тому “пожарищі” розв'язаної цими недолюдками війни від їх кривавих рук загинуло більше восьми мільйонів українців, а усього - двадцять сім мільйонів радянських людей - не лише воїнів, що захищали рідну Вітчизну, але і мирного беззахисного населення - дорослих і дітей.
Ледве фашисти ступили на нашу священну землю, як вона “запалала” під їх чобітьми - наш волелюбний народ не змирився і не здався на милість зухвалого ворога, а піднявся на захист Батьківщини, не даючи фашистам спокою ні вдень, ні вночі. Їх били скрізь і усюди – “ на землі, в небесах і на морі”: на ратних полях воїни зі зброєю в руках, на окупованій території їм наносили відчутний удар бійці в цивільному - партизани і підпільники. А в стані ворога і на його ж території діяли бійці “невидимого фронту” - сміливі, відважні, безстрашні військові розвідники, вклад яких в загальну перемогу нашого народу над фашистською Німеччиною насправді теж не оцінити. Адже недаремно говориться, що розвідка - це “очі і вуха” держави. І від того наскільки ефективно вона справляється з поставленими завданнями, залежить дуже багато чого, особливо в період війни.
Виконуючи особливо важливі спецзавдання, військові розвідники добувають іноді такі надсекретні дані про зловісні плани і задуми ворога, що їх зрив може значно змінити ситуацію на фронті. Бо розвідати - означає попередити, а попередити – значить озброїти! Служити в розвідці - не лише велика відповідальність, але і висока честь, яка надається не кожному, а лише самим гідним, сміливим, мужнім, самовідданим Вітчизні людям, і тільки добровільно.
Але про цих відважних героїв не прийнято ані розповідати, ані писати, поки вони знаходяться на “бойовому” посту, і навіть довгі роки після закінчення служби, або і усе життя. Їх заслуги часто порівняні з подвигами, а тому і при виході на заслужений відпочинок розвідники завжди оточені увагою і турботою з боку держави. Опікає цих героїв і існуюча з недавніх пір в Україні добродійна некомерційна організація - Фонд ветеранів військової розвідки. Його очолюють: президент Ю.Т.Левченко і перший віце-президент Ю.М.Ярухін. Почесним президентом є ветеран Великої Вітчизняної війни, розвідник, нині генерал-майор у відставці М. Є.Черних.
Вже стало традицією Фонду щорічно напередодні святкування дат Великої Перемоги і звільнення столиці України від німецько-фашистських загарбників організовувати в Центральному Будинку офіцерів Збройних сил вшанування ветеранів військової розвідки - учасників Великої Вітчизняної війни. Так було і в нинішньому році напередодні 63-ої річниці Великої Перемоги.
Гостинно, зі щирою привітністю зустрічали ветеранів керівники і співробітники Фонду під музику мелодій пісень військової пори. Почесних гостей запросили зайняти місця за святковим центральним столом обличчям до залу. Інші гості розмістилися за окремими столиками. І було любо-дорого дивитися на усіх цих - як на підбір - мужніх, ставних, красивих людей, про яких так і хотілося сказати, - справжні орли! Серед славних синів Вітчизни - розвідників Великої Вітчизняної війни були Герой України Є.С. Березняк, М. Ю.Черних, М. Є. Мантулін, В. Ф. Кузовенко, М. Л. Середняк, В.А. Польовик, В. Л. Єрмак.
Багатьом нашим співвітчизникам, особливо старшому і середньому поколінням, легендарний розвідник Є.С.Березняк запам'ятався як “майор Вихор” по назві однойменного кінофільму. Справжнє прізвище йому було повернуто лише через багато років після закінчення війни. А ім'я М.Ю. Черниха із зрозумілих причин відоме небагатьом. Самовіддана любов і відданість Батьківщині привели його на службу у військову розвідку, якій він віддав 60 років - свої кращі роки юності і зрілості. Бойовий шлях починав, обороняючи Брестську фортецю з перших годин початку війни. Там і був поранений. Митрофан Юхимович має звання “Почесний розвідник Радянського Союзу”. Багато років працював доцентом кафедри розвідки Національної Академії оборони України. Нещодавно створена в Москві Асоціація ветеранів військової розвідки з гордістю носить ім'я М.Ю.Черниха.
Ушанувати заслужених ветеранів військової розвідки і віддати їм данину безмежної пошани прибули начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України В.І.Гвоздь, заступник міністра оборони В. В. Іващенко, інші високопосадовці.
Відкриваючи урочистий захід, Ю.Т.Левченко привітав усіх зі святом, виражаючи особливо глибоку вдячність ветеранам Великої Вітчизняної війни. Побажав здоров'я, щастя, усілякого благополуччя, довгих років життя, а також, щоб ще довгі роки могли зустрічатися в тому ж складі за святковим столом. Чудові слова на адресу цих ветеранів висловили в тостах також В.І.Гвоздь, В. В. Іващенко та інші гості. І, як давно повелося, був піднятий келих за світлу пам'ять і самопожертву тих, хто віддав своє життя за Вітчизну, і за тих ветеранів, хто не дожив до нинішнього дня. Потім відбулося вручення нагород і подарунків.
Під схвальні оплески присутніх Юрій Тимофійович Левченко вручив ветеранам-розвідникам Великої Вітчизняної війни “Почесні Грамоти” Головного управління розвідки МО України, а М.Є.Мантуліну ще і витяг з Указу Президента України від 5 травня 2008 р. Про присвоєння звання генерал-майора. Від Фонду ветеранів військової розвідки в якості подарунка кожному був піднесений барвистий в індивідуальному виконанні буклет з текстом про структуру, завдання і діяльність цієї благодійної організації, з розміщеним у ньому фотографіями того ветерана, кому саме призначався цей екземпляр. Також усім подарували на пам'ять збільшені кольорові портрети з автографом прославленого розвідника Є.С.Березняка.
Вручені конверти з матеріальною допомогою у розмірі 300 грн.
Оточені такою щирою повагою і почестями, герої розвідки були зворушені до глибини душі. І треба було тільки бачити, яким щастям світилися їх очі і розквітали посмішками мужні обличчя.
На завершення святкової зустрічі кожному з її учасників було надано коротке слово-напуття своїм наступникам - нинішньому поколінню військових розвідників. Лейтмотивом їх виступів були слова про любов до Вітчизни і високе почуття патріотизму, про військовий обов’язок і неослабну увагу в справі військово-патріотичного виховання молодого покоління, які усі присутні вислухали з великою увагою. А потім на знак синівської вдячності за подвиги ветеранів Великої Вітчизняної війни син солдата, афганець, що служив у військах спецназу, а нині полковник у відставці Володимир Красюк прочитав свій палкий вірш-оду, слова, що йшли від самого серця:
Ветерани війни!
Як Вас мало зосталось
Я прошу всіх людей -
Наглядіться на них
Простягніть Вашу руку
Закохайтесь хоч трошки
Поклоніться могилам
Й шануйте живих!
Після закінчення святкового заходу першим залишив зал легендарний розвідник 94-річний Євген Степанович Березняк зі своїм супроводжуючим. І усі, як один, піднялися з місць, віддаючи данину глибокої пошани цій людині і проводжали героя довгими оплесками, поки за ним не закрилися двері.
Цей сердечний прийом і багато фотографій, зроблених з нього на пам'ять, довго радуватимуть заслужених ветеранів.
Сердечне спасибі співробітникам Фонду ветеранів військової розвідки і усім причетним до організації і проведення цього чудового свята за турботу і щиру повагу до ветеранів Великої Вітчизняної війни.
Ольга Козирева
ветеран війни і праці.
Джерело: "Київський вісник"
