Воєнна розвідка на службі миру

30 липня 2009
Починаючи з 1992 року понад 28 тис. військовослужбовців Збройних Сил України отримали практичний досвід у виконанні миротворчих завдань. Однак, традиції сучасної української розвідки були закладені зусиллями не одного покоління вітчизняних розвідників задовго до виникнення Незалежної України.

ВОЇНИ-РОЗВІДНИКИ У ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТАХ ХХ СТОРІЧЧЯ



Китай
1945-1953,
1969 рр.
Північна Корея
1950-1953 рр.
Угорщина
1956 р.
Лаос
1960-1970 рр.

В'єтнам
1961-1974 рр. 
Ємен
1962-1963,
1962-1969 рр.
Куба
1962-1963 рр.
Єгипет
1962-1963,
1967-1975 рр.

Алжир
1962-1964 рр.
Мозамбік
1967-1969,
1975-1979 рр.
Сирія
1967,1970,
1972,1973 рр.
Чехословаччина
1968-1969 рр.

Камбоджа
1970 р.
Бангладеш
1972 р.
Ангола
1975-1979 рр.
Ефіопія
1977-1979 рр.
 
Сомалі
1978-1989 рр. 
Афганістан
1979-1989 рр.
  

Афганська війна - найбільш масштабне й складне випробування для Радянської Армії після Другої світової війни

З метою ведення розвідувальної діяльності, пошуку й виявлення ворога, а також для здійснення спеціальної розвідки в Афганістані діяли частини й підрозділи, підпорядковані ГРУ ГШ, більш відомі як сили спеціального призначення.  

На початку травня 1979 року на території Узбекистану почалося формування окремого батальйону спеціального призначення, завданням якого повинна була стати охорона уряду Демократичної Республіки Афганістан.

Загальна чисельність батальйону, з неофіційною назвою “мусульманський”, складала 538 чоловік. Командиром батальйону був призначений майор Л.Т. Халбаєв, якого відкликали з навчання на Вищих офіцерських курсах “Постріл”.

10-12 листопада 1979 року батальйон був доставлений повітряним шляхом в Афганістан.

25 грудня 1979 року, відповідно до вимог директиви Міністра оборони СРСР, до Демократичної Республіки Афганістан були введені окремі військові частини радянських військ, які дислокувалися у південних районах СРСР (в подальшому об'єднані у 40-у окрему загальновійськову армію, якою командував генерал-майор Б.І. Ткач). 

Першим перетнув радянсько-афганський кордон 781-й окремий розвідувальний батальйон 108-ї мотострілецької дивізії (мсд), прокладаючи шлях військам.

До літа 1980 року до складу 40-ї окремої загальновійськової армії входили розвідувальні батальйони 108-ї мсд, що перебувала у Кабулі, 201-ї мсд на півночі країни й 5-ї мсд на західному напрямку, – відповідно, 781-го орб у Баграмі, 783-й орб у Кундузі й 650-й гвардійський орб у Шинданді.

Розвідувальні роти перебували у складі їх 101-го, 122-го, 149-го, 177-го, 180-го, 181-го, 371-го, 373-го, 395-го й 682-го мсп. Штатні розвідувальні роти мали також окремі 186-й, 191-й і 860-й омсп. Підрозділи частин та з'єднань 40-ї окремої загальновійськової армії дислокувалися у 24 великих та 101 невеликому гарнізонах провінцій Афганістану.
   
Збір розвідувальних даних здійснювали розвідувальні відділи штабів дивізій, бригад і полків, а також два розвідувальні пункти та 797-й розвідувальний центр, що підпорядковувалися управлінню розвідки 40-ї окремої загальновійськової армії. Арсенал воєнної розвідки включав чисельний набір засобів - від аерофотозйомки й космічної розвідки до щоденного спостереження та агентурної роботи.


Офіційне виведення регулярних частин Радянської Армії із Афганістану було завершено 15 лютого 1989 року.  

У бойових діях брали участь 620 тис. радянських військовослужбовців.

Загальні людські втрати в Афганістані – 14 453 чоловіки.

Афганська війна залишила тяжкі наслідки для України. В Афганістан з України було направлено понад 160 тисяч чоловік. Не повернулись додому з війни 3 360 воїнів, з яких 3 280 загинули, а 80 пропали безвісти чи потрапили в полон. На сьогоднішній день в Україні проживає біля 150 тисяч учасників війни в Афганістані, з них було поранено – понад 8 000 осіб, 3 560 – стали інвалідами.


Герой Радянського Союзу
генерал-майор запасу
ПЛОСКОНОС
Ігор Миколайович


 з 02.1982 по 12.1982 рр.
 заступник командира розвідувально-десантної роти – інструктор з повітряно-десантної підготовки 783-го окремого розвідувального батальйону 201-ї мотострілецької дивізії;

з 12.1982 по 04.1984 рр.
командир розвідувально-десантної роти 783-го окремого розвідувального батальйону 201-ї мотострілецької дивізії.

  
Генерал-лейтенант у відставці
ТКАЧ
Борис Іванович


 з 09.1980 по 05.1982 рр.
1-й командувач 40-ї окремої загальновійськової армії. 

Нагороджений орденом Кутузова 1-го ступеня.

 

Герой Радянського Союзу
полковник у відставці
ГРИНЧАК
Валерій Іванович


 з 10.1983 по 07.1984 рр.
командир розвідувальної роти 285-го танкового полку;

начальник штабу 
781-го окремого розвідувального батальйону.

  
генерал-майор у відставці
КОКОРІН
Вадим Олександрович


 з 06.1985 по 08.1987 рр.
начальник розвідки 40-ї окремої загальновійськової армії. 

Нагороджений двома орденами “Червоної Зірки”.

Герой Радянського Союзу
підполковник
ГОРОШКО
Ярослав Павлович

 з 09.1981 по 10.1983 рр.
командир взводу мінометної батареї 70-ї окремої мотострілецької бригади;
 
з 02.1987 по 05.1988 рр.
командир роти спеціального призначення 186-го окремого загону спеціального призначення 22-ї окремої бригади спеціального призначення.

  
полковник у відставці
САПОЖНІК
Володимир Абрамович


 з 06.1984 по 06.1985 рр.
начальник розвідки 40-ї окремої  загальновійськової армії. 

Нагороджений орденом “За службу Батьківщині у Збройних Силах” 3-го ступеня.

ВОЇНИ-РОЗВІДНИКИ У МИРОТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Участь України у миротворчих операціях розпочалась із затвердження Верховною Радою України Постанови від 3 липня 1992 року №2538-ХІІ “Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об’єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії”.

Починаючи з 1992 року понад 28 тис. військовослужбовців Збройних Сил України отримали практичний досвід у виконанні миротворчих завдань.

Політичний аспект формування коаліції

Головними цілями військової операції було проголошено: 
- роззброєння іракської армії та знищення зброї масового ураження;
- повалення режиму Саддама Хусейна;
- збір інформації стосовно глобальної мережі розповсюдження зброї масового ураження;
- збір інформації стосовно мережі терористичних угруповань, пошук і знищення терористичних угрупувань на території Іраку;
- завершення процесу реалізації безрезультатних санкцій щодо Іраку та початок надання гуманітарної допомоги біженцям і потерпілим;
- надання допомоги іракському народові у створенні передумов для переходу до демократії та самоврядування;
- забезпечення гарантій того, що родовища нафти та інші природні ресурси належатимуть іракському народові.

Завдання розвідки у складі миротворчого контингенту Політичний аспект формування

До складу іракського контингенту було введено підрозділ воєнної розвідки.  

Одним з головних завдань розвідувального сектора українського миротворчого контингенту було своєчасне виявлення загроз та оперативне забезпечення командування 5-ї, 6-ї, 7-ї окремих механізованих бригад, 81-ї тактичної групи Збройних Сил України достовірними розвідувальними даними.

Лише за період з вересня 2003 р. по грудень 2005 р. завдяки діяльності наших розвідників було вилучено близько 3 500 одиниць стрілецької зброї, 3 одиниці пускових установок зенітно-ракетних комплексів і чималу кількість боєприпасів, затримано близько 5 000 підозрілих осіб.

Країна перебування – Ірак

Територія Іраку складає 438 317 кв.км і поділяється на 18 мухафазів (провінцій). Столиця – Багдад. Населення – 23,3 млн.чол. Крім арабів (75%) і курдів (понад 20%) в Іраку проживають також туркмени, ассирійці, вірмени, перси та деякі інші народи.

Основною державною релігією в Іраку є іслам.  

Рельєф місцевості переважно рівнинний (Месопотамська рівнина), на півночі та північному сході – гірські хребти Вірменського та Іранського нагір’їв.

Головні ріки країни – Тігр і Євфрат, зливаючись, утворюють спільне русло річки Шатт-ель-Араб.  

Ірак має значні запаси нафти, природнього газу, сірки, фосфатів.

У промисловості значного розвитку набули металургійна, цементна, нафтодобувна, нафтопереробна, електроенергетична та машинобудівна галузі.  

Розвинуте сільське господарство й тваринництво.

На виконання Указу Президента України від 02 червня 2003 року №459, Постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року №869, Закону України від 05 червня 2003 року №897-IV 8 серпня до Кувейту було доставлено всю техніку та озброєння 5 окремої механізованої бригади. Зокрема, 2 161 одиницю стрілецької зброї, 60 бронетранспортерів БТР-80, 11 бойових розвідувально-десантних машин БРДМ-2, 6 хімічних розвідувальних машин, 217 автомобілів різних типів, іншу спеціальну техніку та контейнери з майном українського миротворчого контингенту.

10 серпня 2003 року було завершено передислокацію особового складу підрозділів 5 окремої механізованої бригади до Кувейту.

11 серпня 2003 року о 6.47 (за київським часом) перша колона українського миротворчого контингенту перетнула кувейтсько-іракський кордон і здійснила марш в район місця постійної дислокації – місто Ель-Кут провінції Васіт.  

У складі колони, яку очолював командир 19 окремого спеціального батальйону Збройних Сил України підполковник Ю.Оніщук, налічувалось 83 одиниці броньованої та автомобільної техніки.

1 вересня 2003 року особовий склад 5 окремої механізованої бригади Збройних Сил України приступив до виконання завдань у ввіреній зоні відповідальності.

Загальна кількість військовослужбовців українського миротворчого контингенту в Іраку становила 1 660 чоловік.

 
Косово
Ірак 
 
Косово
Ліван 

Сьєрра-Леоне 
Ангола