Так починалася війна

“2000-Уикенд”, № 25 (225), 17.06.2004 р.

   Митрофан Чорних

63 року тому - 22 червня 1941 року о 4 годині ранку без оголошення війни німецькі війська атакували Радянський Союз по усьому його західному кордону від Балтійського до Чорного морів. Почалася найбільша у світовій історії війна, за розмахом, жертвам і руйнуванню рівної якій не було і, дай Господь, більше не буде.


22 червня 1941-го. Цей день назавжди залишиться для нас Днем пам'яті і скорботи. Днем, з якого розпочалася війна, яка забрала мільйони життів, перекреслила долі сотням мільйонів і багато в чому змінила хід світової історії. Цей день став своєрідним Рубіконом для багатьох поколінь, що розділили час: це було до війни, під час війни і після війни.

Теплий ранок червневої неділі для більшості був буденним, спонукав до мирного життя. Випускники шкіл традиційно зустрічали світанок і будували плани на майбутнє, люди спокійно спали і готувалися провести вихідний день. Але не для усіх цей ранок був безтурботним. Не спали прикордонні наряди, що несли службу по охороні державного кордону, чергові зміни, оперативні чергові штабів і командних пунктів частин і з'єднань. Багатьом, хто по роду своєї служби знав або відчував наближення війни, не спалось в той тривожний червневий ранок. Не міг спокійно спати і двадцятирічний лейтенант-прикордонник Митрофан Чорних - командир довготривалої вогневої точки (дот) Брестського укріпленого району. От як ветеран згадує той день:

- Після закінчення Орловського кулеметно-артилерійського прикордонного училища я отримав призначення на посаду командира доту до Брестського укріпрайону. Час був тривожний, тому відпустку відгуляти не дали, і 15 червня я прибув в частину. Останній мирний тиждень пройшов в повсякденному розпорядку: учбові заняття, наряди, чергування. Боєготовність, звичайно, була підвищеною - ми знали про збір сил німців. Тому ранок 22 червня зустрів на бойовому посту. Коли почув гул літаків, вискочив і став спостерігати за пролітаючою армадою, прагнучи злічити їх. Але тут почулися вибухи снарядів, свист куль. Хотів спуститися в укриття, але несподівано відчув гострий біль в плечі. У доті мені нашвидку перев'язали руку, слава Господу, куля пройшла навиліт і не зачепила кістку. Доповів обстановку командирові. Отримавши наказ, організували вогонь у відповідь по противнику, що наступав. На нашій ділянці разом із сусідами вдавалося стримувати німців. Вдень отримали наказ відходити і, підірвавши стаціонарне озброєння, стали відступати. Ось так почалася для мене війна. Перше поранення отримав в перші хвилини війни, дивом уникнув загибелі і оточення.

Потім у Митрофана Юхимовича Чорних буде важкий, але славний бойовий шлях розвідника. Він пройде усю війну, з них майже три роки - за лінією фронту в тилу ворога командиром розвідувальної диверсійної групи. Буде ще чотири рази поранений, контужений, нагороджений чотирма орденами. І 24-річним майором, командиром фронтового учбового розвідувального батальйону зустріне Перемогу.

А на війні буде ще 1417 важких днів і ночей, гіркі поразки і великі перемоги. І мільйони полеглих. І довгождана велика Перемога. Але усе це буде потім. А 22 червня назавжди залишиться днем, що змінив світ і життя сотень мільйонів людей, вічним Днем пам'яті і скорботи.

Юрій МИХАЙЛОВ


Джерело: "2000-Уикенд"