Славетні частини розвідки

131 окремий розвідувальний батальйон

Сформований для відсічі російської збройної агресії проти України, 131 окремий розвідувальний батальйон є однією з військових частин, “народжених війною”.

Створено 131 орб 1 квітня 2014 року. Його основою стали активні учасники Революції Гідності. Після вишколів та професійної підготовки із жовтня 2014 року воїни батальйону розпочали виконувати бойові завдання неподалік Маріуполя, а згодом і в інших гарячих точках фронту.

Перших бойових втрат 131 орб зазнав у червні 2015 року в районі населеного пункту Павлопіль. Під час виконання бойового завдання з пошуку та знищення диверсійно-розвідувальних груп противника загинули сержант Володимир Милосердов та старший солдат Андрій Назаренко. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі їх посмертно нагороджено орденами “За мужність”.

За виконання бойових завдань на фронті десятки воїнів розвідбату нагороджені орденами й медалями. Саме розвідники батальйону серед перших увійшли в Широкине.

З самого початку російсько-української війни батальйон торував свій славетний бойовий шлях вогняними дорогами Донбасу. Визволяючи наші населені пункти від окупантів та міцно тримаючи оборону рубежів України, 131 орб став однією з найбоєздатніших частин військової розвідки України.

Воїни батальйону й сьогодні продовжують виконувати бойові завдання на передовій, чергуючи на спостережних постах та добуваючи важливі розвідувальні дані в глибокому тилу ворога.

Нині чимала кількість розвідників є уродженцями Донеччини, що за будь-яку ціну прагнуть помститися російським окупантам за зруйновані домівки та покалічені долі земляків.

У запеклій боротьбі з окупаційними військами в найгарячіших точках півдня Донеччини вони визволяли від бойовиків Широкине, Павлопіль, Пищевик. Визволяли, раділи успіхам і перемогам та зазнавали болю втрат, пов’язаних із загибеллю бойових побратимів. У пам’яті розвідників назавжди залишаться імена капітана Ігоря Єлісєєва, старшини Анатолія Ковальського, сержанта Володимира Милосердова, молодших сержантів Миколи Яблонського, Віктора Паніна, Віктора Солтиса, Андрія Ведишина, Іллі Пережогіна, старших солдатів Андрія Назаренка, Миколи Жулинського, Олега Суприкіна, Павла Корнелюка, солдатів Станіслава Рижова, Артема Носенка, Романа Василенка, які чесно виконали свій обов’язок на фронті, не злякалися ворожої кулі, але, на превеликий жаль, живими з Донбасу додому не повернулися.

Багато у складі батальйону чесних, відважних людей, які люблять свою країну. Вони родом не лише із Донеччини та Луганщини, а й з центральної та західної частини України, з її сходу та півдня, але в лиху для Вітчизни годину їх об’єднала одна важлива мета – захистити рідну землю від проросійських найманців та не дати просунутися війні в інші регіони України.